Житомирський державний університет, у якому ми навчаємося, невдовзі святкуватиме своє 100-річчя. А названий він на честь відомого українського письменника Івана Франка. І, враховуючи те, що наша спеціальність філологія, та ще української мови й літератури, постать цієї видатної людини займає чи не найперше місце з-поміж найважливіших і найцікавіших персоналій.

Іван Франко переважно відомий як геніальний письменник, поет, Каменяр. Але насамперед він був людиною, в житті якої було багато любові та пристрасті. І жінок. То хто ж такі, ці кохання Івана Франка?

Каменяр писав: "Тричі мені являлася любов". І за всі свої роки Франко щиро покохав трьох жінок, хоча в його житті їх було дещо більше. Письменник відверто говорив: "Значний вплив на моє життя, а значить, і на мою літературу мали мої відносини з жінками". Тому декілька слів про всіх.

Першим коханням Франка стала дочка священика Ольга Рошкевич. Ольга була освіченою жінкою: знала кілька іноземних мов, збирала фольклор, навіть мала власні публікації. 1874-ого року Франко прийшов у гості до свого друга-гімназиста Ярослава, який був братом Ольги. Так вони і зустрілися вперше.

Їхні стосунки ледь не закінчилися заручинами — письменник офіційно попросив руки Ольги у її батька, і той відповів згодою. Однак Франка заарештовують, звинувативши його в участі в таємній організації. Після цього батьки Ольги забороняють їй будь-яким чином спілкуватися з Франком. Але закохані продовжували зустрічатися таємно в лісі. Ольга йшла й в'язала на деревах стрічки, щоб Іван знав, куди йти. Згодом молодого письменника арештують удруге. А Ольга пов'язує своє життя зі священиком Володимиром Озаркевичем, виконуючи волю батька.

Франкові ж вона написала:

Перші роки життя Ольга та Володимир дійсно мали фіктивний шлюб: вони спали в окремих кімнатах, Ольга мала свободу дій. Однак згодом все стало справжнім. У подружжя народився син, якого назвали Іваном, на честь першого кохання Ольги. Франко ж написав Агатангелу Кримському:

Письменник присвятив Ользі чимало своїх творів, писав про неї вірші:

Після нещасливої історії кохання Франко майже одночасно мав відносини з кількома жінками. Поетеса Юлія Шнайдер (Уляна Кравченко), учителька та письменниця Климентина Попович, представниця відомого роду Білинських — Ольга, — жінки, які стали новими захопленнями письменника.

Відомо, що Ольга Білинська збиралася за Франка заміж. І навіть мала весільну сукню, але весілля не відбулося. Чому — невідомо.

Приблизно в той самий час Франка пов'язували з сестрою Михайла Павлика — Ганною. Але письменник отримав відмову. Анна не хотіла одружуватися взагалі.

Другим справжнім коханням Франка дослідники називають Юзефу Дзвонковську. Її він зустрів у Станіславі (сучасний Івано-Франківськ). Полька за походженням зі шляхетної родини подобалася всім гуртківцям, до котрих відносився і Франко. Юзефа була розумною та привітною, але досить серйозною та неприступною. Однак згодом вона починає з Франком листування. Письменник, якому на той час було 27, хоче заручитися з нею. Однак і ця жінка відмовляє Франкові. Дехто вважає, що Юзефа відмовила йому через свій високий соціальний статус. А дехто переконаний, що через те, що була смертельно хвора. І дійсно, Дзвонковська не дожила навіть до 30 років. 1892 року Юзефа померла від туберкульозу.

Поет їй присвятив кілька віршів і оповідань:

У робочому кабінеті Івана Франка висів портрет "Дівчина з маком у волоссі". Дослідники вважають, що на ньому зображено друге кохання поета.

Третім коханням Франка стала Целіна Зигмунтовська, яка працювала на пошті. Письменник закохався в польку, але взаємності так і не отримав. Целіна відверто говорила, що Франко їй не подобається. Наприклад, вона заявляла, що їй подобаються брюнети, а Франко був рудим.

Целіні надокучала відверта увага з боку Франка, тому зраділа, коли дізналася, що він одружився. Сама Зигмунтовська вийшла заміж за поліцейського, у них народилося двоє дітей, але жінка швидко стала вдовою.

Франко і Целіна зустрічалися все життя, не дивлячись на те, що жінці письменник не подобався. Він допомагав Целіні в її справах, віддавав свої гроші, навіть зробив жінку економкою і поселив її та її дітей у своєму домі. Після смерті Франка його син теж допомагав жінці, яку так сильно кохав письменник.

Стосунки Івана і Целіни були досить дивними. Григорій Величко про неї писав:

Були й інші твори, присвячені шаленій третій любові Франка:

Франкові було вже 30, а він так і не знайшов собі дружину. І ось він зустрічає її в Києві. Красива дівчина з дипломом учителя, знала кілька іноземних мов та вміла грати на фортепіано. Ольга Хоружинська щиро закохалася в Франка, у якого в минулому було чотири арешти. Звичайно, родина застерігала Ольгу, як могла. Але все ж вони з письменником одружуються. Ольга допомагає Франкові у творчості, наполягає на тому, щоби він отримав повну вищу освіту — стає вірною опорою для письменника. У подружжя було четверо дітей, але жінка не залишає своєї громадської діяльності.

Але Франко не любив свою дружину. У листі своєму другові Агатангелу Кримському він пише:

Ольга терпіла нужду, ревнувала чоловіка до інших жінок, але раділа, що саме вона стала його дружиною. Під впливом матеріальних нестатків, злиднів, щоденних турбот, ворожого ставлення до Ольги з боку найближчих співробітників чоловіка й частини суспільства, що ставилися до неї, як до схизматички, у неї все частіше відбуваються неврози. Останнім випробуванням для жінки стала смерть старшого сина. Ольга потрапляє у психіатричну лікарню. Через це вона навіть не була присутня на похоронах Франка, бо вийшла з божевільні набагато пізніше. Ольгу не змогли поховати поруч із чоловіком, бо скульптура Сергія Литвиненка займала майже все місце. Її могила знаходиться неподалік.

Не дивлячись на тяжке життя Ольги в подружжі, Франко поважав її та був вдячним їй за все, що вона для нього зробила. Саме своїй дружині він присвятив цей вірш: